Суперечка Польщі та України через підрозділ «Героїв УПА»

Новини політики останніх днів активно обговорюють реакцію Польщі на рішення України присвоїти одному з підрозділів Збройних сил почесне найменування на честь Героїв УПА. Дискусія навколо історичної пам’яті вкотре стала предметом публічних заяв польських та українських політиків. Як повідомляє 24tv.ua, у Варшаві вважають таке рішення чутливим для польського суспільства та закликають українську владу переглянути підхід до подібних символічних кроків.

Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що підтримка України у боротьбі проти російської агресії залишається незмінною, однак це не означає, що Польща готова відмовитися від власної історичної позиції щодо подій минулого.

Чому польська сторона висловила занепокоєння

За словами польського міністра, від початку повномасштабної війни Варшава послідовно підтримує Україну військово, політично та гуманітарно. Польща залишається одним із ключових партнерів Києва в Європі та продовжує виступати за посилення міжнародної підтримки української держави.

Водночас рішення про присвоєння підрозділу назви, пов’язаної з Українською повстанською армією, викликало негативну реакцію серед частини польських політиків та громадськості.

У Польщі діяльність УПА нерідко асоціюють насамперед із Волинською трагедією та трагічними подіями періоду Другої світової війни. Саме тому будь-які згадки про УПА в офіційному контексті залишаються надзвичайно чутливими для польського суспільства.

Косіняк-Камиш не приховував, що польська позиція жорстка. Він публічно заявив, що зробить усе для зміни цього рішення, і назвав глорифікацію УПА, особливо присвоєння її імені військовим частинам, неприйнятною для поляків. Водночас він наголосив на потребі будувати відносини на основі чесно осмисленого минулого та поваги до чутливих тем обох народів.

Польща нагадала про історичну пам’ять

Польський міністр окремо підкреслив, що підтримка України не означає забуття складних сторінок історії. За його словами, польське суспільство очікує поваги до пам’яті жертв Волинської трагедії та відповідального підходу до історичних тем.

Водночас він наголосив, що Польща не покладає відповідальність за події минулого на весь український народ. Окремо були згадані українці, які під час трагічних подій рятували польське населення та допомагали цивільним.

На думку Косіняка-Камиша, сучасна Україна має достатньо власних героїв нинішньої війни проти Росії, чиї імена можуть стати символами для військових підрозділів без виникнення міжнародних суперечок.

Як виник інформаційний конфлікт

Причиною дискусії став указ президента України Володимира Зеленського №440/2026 від 26 травня про присвоєння Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА».

У документі зазначалося, що таке рішення ухвалене з метою відновлення історичних традицій українського війська та врахування бойових заслуг військового формування.

Після оприлюднення указу в Польщі пролунали критичні заяви з боку низки політиків. До обговорення долучилися представники уряду, парламенту та керівництва держави.

Частина польських політичних сил висловила переконання, що подібні рішення можуть негативно впливати на двосторонній діалог та викликати емоційні дискусії у суспільстві.

Реакція польського керівництва

Критику на адресу рішення України висловили одразу кілька польських політиків. Серед них і президент Польщі Кароль Навроцький, який також звернув увагу на чутливість історичного питання для польської сторони.

Водночас прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск зайняв більш стриману позицію. Він закликав не допустити перетворення історичних суперечок на політичний конфлікт між двома державами.

За словами Туска, Україна та Польща залишаються стратегічними партнерами, а будь-яке загострення відносин може бути вигідним лише третім сторонам, які зацікавлені у послабленні співпраці між країнами.

Позиція України щодо скандалу

На заяви польських політиків уже відреагували українські дипломати. Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий наголосив, що для українських військових боротьба УПА символізує протистояння імперській політиці Москви й у жодному разі не спрямована проти поляків. Окрему заяву зробив очільник відомства Андрій Сибіга, який підкреслив, що назва підрозділу стала вибором самих військових, та закликав не розкручувати маховик ненависті в умовах спільної загрози з боку Росії.

Українська сторона підкреслює, що двосторонні відносини між Києвом і Варшавою мають стратегічний характер, а співпраця у сфері безпеки та оборони залишається одним із ключових елементів стабільності в регіоні.

Що таке Волинська трагедія і як Київ шукав примирення

Щоб зрозуміти гостроту польської реакції, варто згадати події 1943–1944 років на Волині та в Галичині, у центрі яких опинилося криваве протистояння між українським і польським населенням. У польському публічному просторі звучать оцінки приблизно від кількох десятків до понад ста тисяч польських жертв, хоча серед істориків і досі тривають дискусії щодо точних масштабів. Польща офіційно кваліфікує ці події як геноцид і називає їх Волинською різаниною. Україна ж послідовно говорить про спільну трагедію обох народів та закликає до взаємного вшанування всіх загиблих.

Попри різні оцінки, Київ роками робив кроки назустріч. Ще на початку 2000-х була запропонована формула «вибачаємо і просимо вибачення», започаткована зверненням предстоятелів церков обох народів. У 2002 році президенти Леонід Кучма та Александр Кваснєвський спільно відкрили пам’ятник примирення в Павлівці на Волині. Петро Порошенко у 2014-му попросив вибачення у польському Сеймі, а у 2016-му вклонився жертвам біля пам’ятника у Варшаві. У липні 2024 року Володимир Зеленський та Анджей Дуда разом вшанували загиблих у Луцьку.

Найвідчутніший зсув стався у питанні, яке роками блокувало діалог. Після тривалої паузи Україна відновила дозволи на пошуково-ексгумаційні роботи: навесні 2025-го польські та українські фахівці завершили польовий етап у Пужниках на Тернопільщині, де знайшли останки 42 осіб. Польська сторона назвала цю співпрацю історичним проривом. У грудні 2025 року Зеленський і Навроцький домовилися продовжити роботи, а на 2026-й заплановані нові спільні експедиції по обидва боки кордону. Саме на тлі цього потепління указ про підрозділ імені Героїв УПА прозвучав особливо різким дисонансом.

Грубешів 1946: коли УПА і поляки воювали пліч-о-пліч

Історія українсько-польських відносин не зводиться лише до протистояння. У ніч з 27 на 28 травня 1946 року загони УПА разом із польською підпільною організацією ВіН провели спільну операцію на місто Грубешів, атакувавши структури комуністичної безпеки, міліцію та гарнізон НКВС. Колишні супротивники, які доти роками воювали один з одним, звільнили ув’язнених польських підпільників і паралізували роботу переселенської комісії.

Цьому передувало перемир’я між українським і польським підпіллям, укладене в селі Руда-Ружанецька навесні 1945 року, та серія переговорів навесні 1946-го. Саме поляки запропонували спільний удар, надавши розвідувальні дані про сили супротивника. Для післявоєнної Європи це був рідкісний випадок, коли вчорашні вороги стали пліч-о-пліч проти спільного тоталітарного режиму.

Символічно, що через 65 років, у 2011-му, у самому Грубешові відкрили пам’ятник воякам УПА та ВіН за участі президентів обох держав. Ця сторінка показує, що поруч із трагедією Волині існував і досвід бойового братерства, про який сьогодні згадують украй рідко.

Чого очікувати далі

Найближчим часом ключовим питанням залишається доля рішення про назву підрозділу. Польські посадовці очікують від Києва кроку назустріч, тоді як українська сторона наголошує, що йшлося про вибір самих військових. Серед обговорюваних варіантів згадувалося уточнення формулювання з акцентом на тих бійцях УПА, які воювали проти радянського режиму, однак остаточне рішення залишається за президентом України.

Окремою лінією напруги є питання ордена Білого Орла, яким Зеленського відзначили у 2023 році. Його можливе позбавлення обговорюється на рівні польського керівництва, проте офіційного рішення станом на момент публікації ухвалено не було.

Водночас спільні ексгумаційні роботи, заплановані на 2026 рік, можуть стати тим практичним майданчиком, який утримає діалог навіть під час політичного загострення. Багато що залежатиме від того, чи зможуть Київ і Варшава розвести емоційну дискусію про символи та прагматичну співпрацю у сфері безпеки, адже від тривкості цього союзу виграють обидва народи, а від його послаблення лише Москва.